У своїй практиці я досить часто стикаюся з такою патологією, як макулярний розрив сітківки, здебільшого з такою проблемою звертаються люди у віці від 50-55 років, жінки у 8 разів частіше, ніж чоловіки.

Макулярним розривом називають дефект фовеолярної зони сітківки ока, він може бути як частковим, так і наскрізним і охоплювати ділянку від внутрішньої прикордонної мембрани і до зовнішнього шару фоторецепторів. Його поява супроводжується спотворенням контурів предметів і зниженням гостроти зору.

Чому виникає дефект макули і як він проявляється

Найчастіше макулярні розриви є ідіопатичними, тобто неясного походження.

Гострі прояви макулярного розриву (наприклад внаслідок тупої травми) трапляються дуже рідко, здебільшого, дефект прогресує повільно і симптоми можуть бути непомітними, найчастіше патологію помічають у процесі комплексного обстеження в офтальмолога, планового огляду.
Виразність симптомів залежить від масштабу розриву і відзначається пацієнтами на одному оці, вам варто пройти обстеження в офтальмолога, якщо:

• Ви відмічаєте, що межі предметів спотворені та розмиті
• Помітили зміни в кольоросприйнятті
• Визначаєте у своєму полі зору зону з гіршою видимістю, за хорошого переферичного зору.
• Відчуваєте дискомфорт під час читання, роботи за комп’ютером, в’язання і будь-якої роботи з дрібними деталями, символами.
• Як проходить діагностика макулярного розриву сітківки?

Для того, щоб діагностувати дефект макули, офтальмолог проводить детальний огляд органа зору, перевіряє гостроту зору, проводить офтальмоскопію з використанням спеціальної лінзи. Але головним методом верифікації діагнозу є оптична когерентна томографія, за допомогою якої офтальмолог отримує пошарове зображення центральної зони сітчастої оболонки. За допомогою цієї процедури можна точніше встановити вид дефекту та його розмір.

Лікування

Лікування наскрізних макулярних розривів тільки хірургічне (терапія і лазерні методи лікування ефекту не приносять). За допомогою методу вітректомії, через мікророзрізи особливим інструментом видаляється склоподібне тіло і внутрішня прикордонна мембрана сітківки. Наприкінці операції у вітреальну порожнину вводять газо-повітряну суміш, і пацієнту рекомендується дотримуватися вимушеного положення “донизу обличчям” протягом 2-3 днів.
Закриття розриву після оперативного втручання (особливо на ранніх стадіях) вдається досягти в більш ніж 90% випадків із відновленням анатомії та гостроти зору. Лікування найефективніше на другій і третій стадії захворювання, але закриття розривів можливе і на “запущених” стадіях.